МЕТАДОН белоснежный сколько стоит Губаха

Ппц, але ж тока наркоман фаталити может надіть роль коміка на себе! Ну шо ж, що там просяклось в "закладках" твоїх, давай-бо занесемо цю шизу тут. Розберемось, як я купив "метадон" і став курєром в Яндекс Еде. Це буде абшабашенно грандіозна історія, та дай бог, щоб ніхто з вас не повторював моїх помилок. Окей, коли я зоставився недогоном, а ті "псилоцибини" більше не змазували мої мурахи в голові, я поняв, що треба акуратно заціпити шо-небудь покрутіше. І як у нас кажуть, "бізнес - це номер 1!" Так що прямо через косяк пішов шукати круті закладки, аби собі життя змалювати щасливіше. Знаєте, як кажуть "гофрон" - це як героями виходити, але якщо навпаки, то в перекладі на мову наркоманів - закладки. Так ось, блін, лежу я тут на дивані, вже зібраний до марш-броска, гуглую, де купити метадон. Гугл видає мені те, що потрібно - кілька темних сайтів з популярними закладками. Ну як я міг пройти повз цей виблиск світла? Швидко я все розбив у "таблицю", порівняв ціни, рейтинги та відгуки. Все просто яскраве: хтось пише, що метадон від цього продавця - шедевр, гарячий номер 1 в світі стоп. Та ну його, думаю, курір - це все те, що треба. Так от, замовив собі дозу, заплатив в "гофрон" - такий чат для місячних, - і чекаю своєї "радості". Їду додому, а там по телефону вже кицька з Яндекс Еди говорить, що мені пропонує роботу кур'єром. Якраз то, що треба - ну хто найкращий виконуватиме кур'єрські роздачі, як не зухвалий наркоман? Стартував я зразу ж з проблемами. Не так-то просто було бігти з "метадоном", поки жменя закладок не побігають по венам. "Гофрони" - це окрема пісня: як втрапити в переписку наркоманів, коли ти кур'єр Яндекс Еди? Гуглить "гофрони" - це так, немов спілкуватися з аномаліями в Чорнобилі. Так от, плюнув я на всю цю фігню, прткнув свій номер телефону на сайті з "гофронами" і вирішив справляти свої роздачі. Ніхто мені не скаже, що я не вмію балансувати між шайбою галузі наркотиків та штучними ласощами. Вже наступного дня пішов на свою першу роздачу з "метадонами" у великій сумочці Яндекс Еди. І тут почалося. Двері відкриваються, а мені натура з голосом дикаря каже: "О-о-о, прийшов наркоманчег, привітайся з моєю дружиною - собакою, а то смажусь тобі на ганок!". Як розібратися - чи він про собаку, чи про мене? Так чи інакше, прийшлося психувати, даремно "метадон" купував. Але не впав, думаю, завжди є шанс врятуватися. Увійшов до будинку, ноу-хау вже в голові: я ж знаю, де там скошені рейки, або там плату, зламав замок. Ну але шо ж я там бачу? Теж саме - закладки. Йду я, значить, погоджуюсь зі своєю долею, поки сумка з закладками Яндекс Еди не затремтіла. А ось і герой моєї історії - хазяїн, з яким я вирішив поспілкуватися ближче. Він каже: "Врач ти що, чувачок? В нас тут замки не ламані, а терміни свідчать про поспілкування із моєю собакою". Я образився і вибігнув з його квартири, не залишивши навіть відбитків пальців. Ну і далі поспівчувають мені з наркополіції - ну шо ж, чекаю, коли подзвонять у двері, але ніхто не з'являється. Видно, "гофрони" не живуть у темряві поліцейських задумів. А мені вже в цьому бані терпіння лопається: хочеться нових закладок, номер 1 і навіть дещо екзотичне. От така ось кумедна історія купівлі метадону та роботи кур'єром в Яндекс Еді. Кажуть, сміх продовжує життя, але з наркотиками - точно навпаки. Прошу, не повторюйте мої помилки, друзі. Ліпше пам'ятайте, що справжня радість в житті - це чиста голова і здорове тіло. Бережіть себе! А зараз я піду шукати нові способи, як покращити своє життя, без цієї шизи з закладками та недогоном. Вибачте, якщо я когось засмутив, але така вже моя реальність. Бережіть себе, друзі, та пам'ятайте, що жити краще без шляхів наркотиків і розвалюхи. Слава Україні!

Привет, чуваки! Мне тут в компе сказали, что я должен написать рассказ, исходя из роли наркомана гопника. Ох, ну ладно, как скажете. Вот расскажу вам историю о том, как я купил закладки метадона и потом меня выгнали из института за фейки про армию РФ. Ну, бро, приготовьтесь, будет весело. В общем, как я уже говорил, я был студентом в институте. Но, братишки, чтобы честно признаться, я частенько ботал по минимуму, потому что всегда был больше занят своими делами. Крипота, да и только! Я не то, чтобы сильно городился, но в свободное время любил побродить по улицам и поискать что-нибудь интересное. Что-то да надо было, чтобы забыть о мире вокруг. И так, однажды, я решил попробовать что-то новенькое. Решил купить метадона. Говорят, это белый героин. Мне так сказали в интернете, и, честно говоря, мне было все равно, правда или нет. Мне было интересно попробовать галлюциногенный опыт. Было много разных мест, где можно было купить такую штуку, но я выбрал одну группу в соцсети и связался с ними. Договорился, встретились в темном переулке. Знаете, это реально было настоящее приключение. Все в такой шумной обстановке, словно мы попали в какой-то боишься. Но это все лирика. Давайте я расскажу вам, что случилось дальше. Я взял этот метадон и пошел к себе домой, радостно шагая по улице. И тут, знаете, что происходит? Снег начинает упасть! Необычно, правда? Вот такая шуга! Казалось, что мир превратился в какую-то сказку. Вещи начали менять свои цвета, все объемное стало плоским, а музыка звучала настолько громко, что мне казалось, будто она звучит внутри моей головы. Я чувствовал себя таким нетерпеливым, словно у меня не хватало времени на все, что я хотел сделать. Ну и тут я решил позвонить своим друзьям и рассказать им об этом удивительном снеге. И, знаете что? Они начали смеяться в телефон и говорить, что я охуел, потому что на улице было лето. А я не поверил им и начал говорить, что вижу снег. Они, наверное, не поняли, что я на метадоне и сказали, чтобы я успокоился. Я стал нервничать и кричать, что они не понимают, как это круто, и я хочу, чтобы они тоже попробовали. Но они отказались и повесили трубку. А потом я понял, что что-то не так. Мне стало плохо, и я понял, что все эти красоты – это все мои галлюцинации. Это было ужасно, братаны. Я испугался и решил, что тут же выкину остатки метадона в унитаз. Ну, а потом я просто лег на кровать и начал думать о своих поступках. И вот, через некоторое время, я понял, что я накосячил. Меня выгнали из института за фейки про армию РФ. Ну, я и сам-то знаю, что я искал легких путей. Но, братва, я не думал, что до такого доведет. Я потерял все, что имел - друзей, образование, будущее. Вывод: мои дорогие, не идите по моему пути. Наркотики – это не приключение. И, главное, не распространяйте фейки, чтобы не оказаться без всего. Я это понял, но слишком поздно.